Самостійна робота студентів

САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТІВ – ШЛЯХ ДО ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ЗНАНЬ

Загальні підходи до методики самостійної роботи студента та її здійснення. Самостійна робота студента (СРС) – це самостійна діяльність та навчання студента, яку науково-педагогічний працівник планує разом зі студентом, але виконує її студент за завданнями та керівництвом і контролем науково-педагогічного працівника без його прямої участі.

Важливу роль у вивченні навчальної дисципліни відіграють раціональні засоби: методи організації самостійної роботи, умови праці, режим дня, техніка праці та ін. Під час вивчення навчальної дисципліни виокремлюють такі види самостійного учіння студента:

  • активність у семінарських заняттях, виконанні практичних і лабораторних робіт;
  • відпрацювання тем лекцій та семінарських занять, виконання практичних і лабораторних робіт студентами заочної форми навчання (ЗФН);
  • підготовка і написання курсових та кваліфікаційних робіт;
  • підготовка до модульного контролю та іспитів;
  • робота з літературою та ін.

Мета самостійної роботи студентів:

  • розвиток творчих здібностей та активізацій розумової діяльності студентів;
  • формування в студентів потреби безперервного самостійного поповнення знань;
  • здобуття студентом глибокої системи знань як ознаки міцності знань;
  • самостійна робота студентів як результат морально-вольових зусиль.

Завдання самостійної роботи студентів:

  • навчити студентів самостійно працювати над літературою;
  • творчо сприймати навчальний матеріал і його осмислювати;
  • набути навички щоденної самостійної роботи в одержанні та узагальненні знань, вмінь та інші.

На самостійну роботу можуть виноситись:

  • перелік питань, що виносяться на семінарські заняття;
  • підборка контрольних завдань, запитань, тестів для самоперевірки;
  • перелік літератури;
  • частина теоретичного матеріалу;
  • окремі практичні роботи, що не потребують безпосереднього викладача тощо.

Самостійна робота студентів забезпечується системою навчально-методичних засобів, передбачених для вивчення конкретної навчальної дисципліни:

  • основна література (підручник, конспект лекцій викладача, навчальні та методичні посібники);
  • додаткова література (наукова, фахова, монографічна, періодична);
  • методичні матерали виконання самостійної роботи студентами.

Самостійна робота над засвоєнням навчального матеріалу з конкретної дисципліни може виконуватися у бібліотеці, навчальних кабінетах, комп’ютерних класах (лабораторіях), а також у домашніх у мовах. При використанні студентами складного обладнання чи устаткування, складних систем доступу до інформації передбачається можливість отримання необхідної документації або допомоги з боку викладача.

Залежно від особливостей дисциплін викладач може видавати студентам різні види завдань самостійної роботи:

  • переробка інформації отриманої безпосередньо на обов’язкових навчальних заняттях;
  • робота з відповідними підручниками та особистим конспектом лекцій;
  • самостійне вивчення окремих тем або питань із розробкою конспекту;
  • робота з довідковою літературою;
  • написання рефератів, повідомлень;
  • творчі завдання (доповіді, проекти, есе, огляди тощо); виконання підготовчої роботи до лабораторних та практичних занять;
  • виконання індивідуальних графічних, розрахункових завдань;
  • виконання курсових робіт (проектів);
  • підготовка письмових відповідей на проблемні питання;
  • підбір власної бібліотеки з основних напрямів наступної фахової діяльності.

Викладач не обмежується в виборі інших завдань до самостійної роботи при відповідності змісту завдання робочій навчальній програмі дисципліни.

Організація контрольних заходів самостійної роботи студентів

Контрольні заходи включають поточний і підсумковий контроль знань студентів.

Поточний контроль є органічною частиною навчального процесу і проводиться під час лекцій, семінарських, практичних і лабораторних занять.

Форми поточного контролю:

  • усна співбесіда за матеріалами розглянутої теми на початку наступної лекції з оцінкою відповідей студентів (5 -10 хв.);
  • письмове фронтальне опитування студентів на початку чи в кінці лекції (5-хв). Відповіді перевіряються і оцінюються викладачем у поза аудиторний час. Бажано, щоб контрольні питання були заздалегідь підготовлені на окремих аркушах, на яких студенти пишуть відповіді;
  • фронтальний без машинний стандартизований контроль знань студентів за кількома темами, винесеними на самостійну роботу (5-10хв). Проводиться на початку семінарських, практичних чи лабораторних занять;
  • перевірка домашніх завдань;
  • перевірка набутих вмінь на практичних, лабораторних заняттях;
  • тестова перевірка знань студентів;
  • інші форми.

Виконання деяких завдань самостійної роботи студентів може контролюватись при проведенні лабораторних та практичних занять, при проведенні семінарів (деякі питання семінару можуть стосуватися тем, які частково або повністю пророблялись самостійно), викладач може передбачити проведення семінару повністю за темами самостійної роботи.

При модульній системі навчання теми самостійної роботи входять у модуль. Контролюються після закінчення логічно завершеної частини лекцій та інших видів занять з певної дисципліни і їх результати враховуються при виставленні підсумкової оцінки.

Навчальний матеріал навчальної дисципліни, передбачений робочим навчальним планом для засвоєння студентами у процесі самостійної роботи, виноситься на підсумковий контроль поряд з навчальним матеріалом, який опрацьовується при проведенні навчальних занять.

Контроль за опрацюванням навчального матеріалу, винесеного на самостійну роботу проводиться викладачем на заняттях, в поза аудиторний час за двобальною (“зараховано” або “не зараховано”) або за впровадженою шкалою в навчальному закладі. Консультації та поточний контроль викладачі можуть проводити згідно з розкладом додаткових занять.

Результати поточного контролю за самостійну роботу студентів фіксуються в журналі обліку навчальних занять групи на окремій сторінці за відповідну тему.

Орієнтовні рекомендації щодо роботи студентів з літературою

Опрацювання матеріалу потрібно починати з прочитання всього тексту, параграфу, дотримуватись таких правил:

  1. Зосередитись на тім, що читаєш;
  2. Виділити саму суттєвість прочитаного, відкидаючи дрібниці;
  3. Зрозуміти думку автора чітко і ясно і це допоможе виробити чітку і власну думку;
  4. Мислити послідовно і обережно;
  5. Уявити ясно те, що читаєш.

У процесі роботи над темою тлумачення незнайомих слів і спеціальних термінів знаходити в словнику іншомовних слів і у спеціальних довідниках з професії. Незрозумілі місця, фрази, вирази перечитувати декілька раз, щоб зрозуміти їхній смисл. У тексті зустрічаються окремі слова, фрази, або цілі речення, що виділені курсивом, жирним шрифтом, або набрані в розрядку. Це свідчить про акцент автора на основному.

Після прочитання тексту необхідно:

  1. Виділити головну думку автора;
  2. Виділити основні питання тексту від другорядних;
  3. Усвідомити зв’язок між теоретичними положеннями і життям (практикою);
  4. Закріпити прочитане у свідомості;
  5. Пов’язати нові знання з попередніми у даній галузі;
  6. Перейти до заключного етапу засвоєння і опрацювання -записам.

Записи необхідно починати з назви теми та посібника, прізвища автора, року видання та назви видавництва. Якщо це журнал, то рік і номер видання, заголовок статті. Після чого скласти план, тобто короткий перелік основних питань тексту в логічній послідовності теми.

Складання плану, або тез логічно закінченого по смисловому змісту уривка тексту, сприяє кращому розумінню його. План може бути простий або розгорнутий, тобто більш поглиблений, особливо при опрацюванні додаткової літератури за даною темою. Після складення плану необхідно перейти до тестування записів. Записи необхідно вести розбірливо і чітко. Вони можуть бути короткі або розгорнуті залежно від рівня знань студента, багатства його літературної і професійно лексики, навичок самостійної роботи з книгою. По мірі клопіткої і систематичної праці, записи повинні носити тезисний характер і бути логічно послідовними. Для зручності користування записами необхідно залишати поля для заміток і вільні рядки для доповнень. Записи не повинні бути одноманітними. В них необхідно виділяти важливі місця, головні слова, які акцентуються різним шрифтом або різним кольором шрифтів, підкреслюванням, замітками на полях, рамками, стовпчиками тощо.